Туризм в українських Карпатах в період  карантину. Частина 2

Туризм в українських Карпатах в період карантину. Частина 2

Відбулась робоча чотириденна поїздка команди Кришталевого Лотоса українськими Карпатами з відвідуванням курортних і туристичних осередків. В поїздці прийняв участь голова правління МЦ «Європейська інтеграція України» і засновник Східноєвропейського Форуму гостинності і курортології Іван Цегенько, котрий продовжує свою розповідь:

Перед тим як розповісти про Закарпатський етап нашої поїздки хотілось би ще трохи зупинитись на сучасному стані і оцінці перспектив розвитку туризму в Старосамбірському і Турківському районах Львівщини та трошки більше розповісти про туристичні цікавинки цього карпатського регіону.

Після побудови автомагістралі зі Львова до Ужокського перевалу дістатись до цієї частини львівських Карпат стало набагато простіше і комфортніше. Разом з дорогою змінився вигляд сіл і містечок, вони стали більш привабливими. Змінились в кращу сторону районні центри Старий Самбір і Турка, котрі наблизились до впорядкованості, яка характерна для польських малих міст. Вздовж дороги є дуже багато цікавих туристичних, культурних і сакральних об’єктів, котрі вартує побачити чи відвідати. В Старому Самборі можна зупинитись на старовинній і відреставрованій центральній площі щоб оглянути католицький костел, старовинну синагогу а на виїзді побачити відреставроване єврейське кладовище. За декілька кілометрів, в селі Тершів, вартує звернути вправо і, проїхавши кілометрів 12-ть, потрапити у старовинний греко-католицький монастир чину Отців Василіян. Саме в цьому монастирі був захоронений князь Лев, син Данила Галицького, в честь якого названо місто Львів. Повернувшись на автотрасу, дорога пролягла понад річкою Дністер через села Бусовисько, Лужок, Стрілки. В міжвоєнний період, за Польщі, саме сюди, на береги Дністра, в кінці кожного тижня виїжджав спеціальний туристичний поїзд, котрий повертався до Львова в неділю ввечері. А туристи могли вихідні дні відпочивати на березі річки чи в ялинових лісах, багатих на гриби і ягоди та ночувати у вагонах. В селі Лужок до сьогоднішнього дня збереглась автентична церква, збудована в 1730 році. Але змушений констатувати що автентика церкви сильно постраждала від «креативності» сучасних парафіян, котрі вирішили оздобити дерев’яні фасади сучасним пластиковим сайдингом. Зате в Ясениці Замковій, котра знаходиться трохи далі, відреставрована дзвіниця 1710 року не була піддана такій варварській «реставрації і вражає своєю неповторною і оригінальною бойківською архітектурою. Одразу за Ясеницею Замковою починається природній парк Верхньодністровські Бескиди і туристичне село Розлуч, котре і є центром цього мальовничого парку з пралісами ялиці білої на мальовничих і не дуже стрімких горах. Про Розлуч я вже розповідав у минулій частині статті.

Забігаючи наперед, хочу сказати що мені надзвичайно жаль відсутності будь-якої державної чи регіональної стратегії розвитку туризму саме цього регіону. Держава і її органи на місцях не мають на мою думку достатнього чіткого та професійного бачення туристичного розвитку цих районів а також достатнього фінансування: прямого чи фінансування шляхом надання пільгових кредитів для розвитку туристичних осередків. Відсутні пропозиції щодо створення цих же туристичних осередків та локацій. Це зумовлює відтік активних людей за кордон чи у великі міста України, котрі могли б розвивати цей потенційно дуже перспективний регіон. Звісно, прогрес є, йому завдячуємо окремим людям і аматорам, але він міг би бути набагато вагомішим якщо б було розуміння більш чітких векторів розвитку з відповідним фінансуванням а також більш професійні та креативні виконавці.

Отож Розлуч, котрий за Польщі був дуже популярний, маючи грандіозний рекреаційний і оздоровчий потенціал, міг би стати ще одним великим туристично-рекреаційним та спортивно-туристичним осередком. Правду кажучи, кухня в місцевих ресторанчиках мене не дуже вразила але все ж таки сюди потрібно неодмінно приїхати щоб запастися цілющою содовою водою, позбирати грибів і ягід чи просто подихати цілющим повітрям в столітніх ялинових лісах.

Одразу за Розлучем дорога піднімається все вище і вище, вздовж Лімнянського гірського хребта. Саме звідтам бере свій початок річка Дністер. До речі, все ж таки раніше була перспективна програма виділення землі під великий туристичний проект для потенційних крупних інвесторів біля підніжжя цього хребта в околицях Розлуча. Але потім цю землю розділили на ділянки для ветеранів АТО. Чи багато там саме ветеранів отримало землю і чи багато з них там буде жити – мені це невідомо. Але хороший і патріотичний задум, котрий міг би дійсно стати початком стратегічного розвитку ще одного українського курорту, втілений не був, так як бажаючих отримати землю і перепродати її виявилось багато. І доля справжнього розвитку України їх турбувала набагато менше ніж бажання поправити своє матеріальне становище. На жаль такі сучасні реалії.

А перед нами відкрилась неймовірна панорама долини річки Стрий і з невеликим водосховищем та міні гідроелектростанцією. Це дуже чудова і мальовнича локація для літнього відпочинку. Саме звідси починається дорога через гірські села до Східниці, ремонт якої в цьому році був призупинений. Шкода, тому що ця артерія вдихнула б життя в дуже мальовничі бойківські села цієї частини Турківського району. А ми тим часом почали черговий підйом звідки відкрився чудовий вид на центр бойківського краю – місто Турка.

Далі буде…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *